Велика кількість суден державної форми власності, відповідно до норм законодавства, перейшла до управління центральних органів виконавчої влади й підпорядкованих їм структур. При цьому гостро позначилася проблема недостатнього нормативного забезпечення ряду функцій органів влади. Так, наприклад, деякі зацікавлені органи влади ніколи не мали справи з таким специфічним майном, яким є судно. Тому за відсутності належного нормативно-методичного забезпечення функції управління майном зводилися лише до контролю даних балансових звітів. Це, в свою чергу, створювало умови для зловживань, оскільки балансовий облік не завжди відбиває реальний стан і вартість майна. Відсутність контролю за реєстрацією суден у перші роки незалежності України також створювала низку складнощів. Зокрема, зазначене в балансі судно мало пройти державну перереєстрацію, інакше воно не могло ходити під прапором України. Питання перереєстрації в свою чергу спричиняли виникнення проблем поточного правового статусу суден, їх реальної наявності та технічного стану. Тобто, з’явилася реальна потреба в проведенні робіт із ідентифікації суден з указанням максимально повних відомостей про нього.

В практиці роботи державних виконавців також часто постають питання щодо здійснення опису арештованого майна, у числі якого є торговельні судна. В цьому випадку державний виконавець має зазначити повні дані про судно.

Вирішення зазначених проблем потребує:

• детального аналізу положень чинного законодавства України;
• аналізу процедури дослідження судна;
• виділення особливостей ідентифікації суден як специфічного виду дослідження, та
• обгрунтування необхідності проведення такого дослідження.

В криміналістиці ідентифікацію визначають як процес встановлення тотожності конкретного об’єкта або особистості за сукупністю загальних та окремих ознак шляхом їх порівняльного дослідження з метою одержання судових доказів.

В залежності від суб’єкта, об’єкта й засобів ідентифікації розрізняють слідчу, кримінально-реєстраційну та експертну ідентифікацію.

В слідчій, експертній і судовій ідентифікації особливе значення мають прийоми ідентифікації: 1) особистості – за почерком, рисами зовнішності, відбиткамі пальців рук, ніг, нігтів, зубів; 2) ототожнення печаток, штампів, за їх відбитками; 3) цілого – за поєднанням його частин тощо.

Ідентифікацію широко застосовують також у математиці, техніці й інших областях (наприклад, в алгоритмічних мовах використовують символи – ідентифікатори операцій; в касових автоматах здійснюється ідентифікація монет за масою й формою тощо).

Основними задачами ідентифікації є розпізнавання способів, утворення аналогій, узагальнень і їх класифікації, аналіз знакових систем тощо. Ідентифікація встановлює відповідність предмета, який розпізнається, своєму зразку – предмету, тобто ідентифікатору (Большая Советская Энциклопедия.– т.-10. –М.: Советская энциклопедия, 1972 г. – стр.105.)

Щодо торговельного судна, то поняття "ідентифікація” означає встановлення відповідності об’єкта, що розпізнається (судна), своєму опису, який міститься в правовстановлюючих документах.

Ідентифікація є одним з найважливіших питань правового статусу судна. Дійсно, судно є індивідуально визначеним майном і повинно мати ознаки, що виділяють його з іншого майна, якому притаманні загальні родові ознаки "плаваючої споруди”. Яким же чином можна встановити, чи є судно тією чи іншою плаваючою спорудою?

Кодекс торговельного мореплавства України
від 23 травня 1995 № 176/95-ВР

Стаття 21. Ідентифікація судна

Судно повинно мати свою назву. Назву судну присвоює власник. Будь-якому судну, що має обладнання зв'язку, присвоюється позивний сигнал, а також, залежно від його технічної оснащеності, – ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв'язку і номер вибірного виклику суднової радіостанції.

Це положення Кодексу торговельного мореплавання України (далі – КТМУ) носить публічно-правовий характер та у вузькому розумінні служить для відмежування одного об’єкта від інших об’єктів, що володіють родовими ознаками судна (тобто, для виділення конкретного судна з родової спільності суден – плаваючих споруд, самохідних або несамохідних, що використовуються для певних цілей).

ЕКСПЕРТИЗА СУДНА

В межах широкого переліку стосовно суден можна виділити дві основні категорії експертиз. Це – експертизи технічного стану суден і комерційні експертизи. Вцілому дослідження суден проводяться кожен раз, коли виникає необхідність у посвідченні стану судна. Така необхідність може виникнути:

• в органів виконавчої влади, які від імені Уряду держави прапора контролюють безпеку судноплавства;
• в страхових компаній, що страхують інтерес у судні;
• в банків, що видають кредит під заставу судна;
• в приватних компаній, зацікавлених у купівлі судна або його оренді та в інших випадках.

За кордоном фахівців такого роду часто називають сюрвейєрами. Перелік сюрвейєрських робіт можна віднести до видів експертиз суден. Так, наприклад, існують такі види сюрвейєрських робіт:

• класифікаційні (періодичні),
• спеціальні (для визначення характеристик конструкцій);
• щорічні (перевірки вантажного обладнання й баластових танків);
• докові;
• сюрвей при ушкодженнях судна;
• сюрвей для посвідчення відповідності вимогам міжнародних конвенцій;
• сюрвей активності корозії;
• проблемних ділянок корпусних конструкцій;
• майбутніх вимог до ремонту;
• страхування від ушкодження;
• страхування відповідальності;
• мореплавності тощо.

Чеклист допомагає сюрвейєру в проведенні робіт, заощаджує час на проведення обстеження. Іноді він може виступати в формі процедури виконання обстеження. Чеклист також використовується як проформа для упорядкування звіту або акта про експертизу. Для деяких видів експертиз (наприклад, для обстеження судна інспектором Контролю держави–порту) існують затверджені проформи актів про перевірку, широко поширені в світі.

Таким чином, експертизи суден мають ряд подібних ознак:

1. проводяться для посвідчення поточного стану судна;
2. здійснюються спеціально підготовленими фахівцями;
3. проводяться за заздалегідь визначеними процедурами;
4. за результатами експертизи складається аргументований висновок, звіт або акт.

Регістр – класифікаційне товариство, яке посвідчує технічний стан судна.

При проведенні технічного нагляду за суднами застосовується система періодичних оглядів суден, яка за бажанням судновласника може бути доповнена системою безупинного огляду.

Періодичний огляд (черговий і щорічний) проводиться через запропоновані періоди.

При системі безупинного огляду судно пред’являється для огляду відповідних об’єктів у встановлені терміни.

В усіх інших випадках проводяться позачергові огляди судна.

З черговими і щорічними оглядами мають поєднуватися всі інші види періодичних оглядів судна й об’єктів нагляду:

• огляд судна в доці;
• огляди, передбачені міжнародними конвенціями й угодами, та огляди суднових і вантажопідйомних устроїв;
• часткові огляди, проведені при здійсненні системи безупинного огляду судна, мають поєднуватися з щорічними оглядами або міжрейсовими стоянками.

Обсяг і порядок проведення окремих видів оглядів визначає класифікаційне товариство. При періодичних оглядах воно також встановлює узагальнений обсяг огляду об’єктів.

Проведення оглядів підтверджують відповідні акти, що є підставою для видачі, поновлення, продовження або підтвердження терміна дії свідоцтв або окремих актів, що засвідчують проведення оглядів.

ПОЧАТКОВИЙ ОГЛЯД

Початковий огляд судна, побудованого без нагляду Регістра або органа, уповноваженого ним до заміщення, проводиться при прийнятті судна під нагляд Регістра.

Початковий огляд судна полягає в детальному огляді, перевірках, іспитах і вимірюваннях, обсяг яких встановлюють залежно від віку судна, його технічного стану, наявності технічної документації та документів визнаних органів нагляду.

Обсяг початкового огляду встановлюється в кожному випадку на основі обсягу чергового огляду залежно від віку судна. В ході початкового обліку фіксується технічний стан об’єктів нагляду.

Обсяг початкового огляду може бути зменшений при наявності класифікаційного свідоцтва визнаного класифікаційного органа, яке має силу документів визнаних компетентних органів нагляду щодо конвенційного устаткування і вантажній марці. Однак у цьому випадку обсяг початкового огляду не має бути меншим за обсяг щорічного огляду. Термін наступного чергового огляду встановлюється відповідно до терміну дії наявних свідоцтв.

При початковому огляді перевіряється відповідність судна, його корпуса, суднових пристроїв, устаткування й постачання, механічної й холодильної установок, електричного й радіоустаткування вимогам Правил Регістра щодо регламентованих показників і характеристик, конструкції й обов’язкового складу об’єктів, їх розташування й установки. В ході огляду виявляють можливі відхилення від Правил Регістра й конструктивні недоліки, які впливають на дотримання безпеки.

Поширеними є ситуації, коли об’єкт огляду не відповідає Правилам Регістра. В таких випадках достатність ступеня задоволення вимог Регістр встановлює самостійно після спеціального розгляду відступів і недоліків.

При огляді визначається технічний стан об’єктів нагляду та обліковується якість їх виготовлення.

При початковому огляді:

• встановлюється або підтверджується район плавання судна й надводного борту;
• оцінюється остійність, міцність і непотоплюваність;
• для пасажирських суден, крім зазначеного, встановлюється також пасажиромісткість.

1. технічну документацію в обсязі, необхідному для перевірки виконання технічних вимог, показників і характеристик, що регламентується Правилами Регістра. Якщо судновласник не може надати технічну документацію в повному обсязі, вживаються заходи щодо забезпечення необхідного зв’язку з виробництвом (при необхідності розрахунків, іспитів і виготовлення креслень);
2. суднову документацію;
3. документи класифікаційних та інших компетентних органів нагляду;
4. заводські сертифікати тощо.

ЧЕРГОВИЙ ОГЛЯД

При черговому огляді перевіряються судно, його корпус, суднові пристрої, устаткування й постачання, механічна й холодильна установки, електричне й радіоустаткування. Під час огляду об’єкти нагляду перевіряють за двома параметрами:

1. відповідність регламентованих показників і технічних характеристик, складу, конструкції, розташування й установки об’єктів нагляду вимогам правил Регістра;
2. відповідність технічного стану об’єктів нагляду вимогам Правил Регістра.

При черговому огляді судна проводяться детальні огляди, перевірки об’єктів у дії, іспити й вимірювання, обсяг яких встановлюється у відповідних розділах і главах Посібника залежно від дати будівництва судна. Черговий огляд включає огляд судна в доці.

Чергові оглаяди судна мають проводитися кожні чотири роки. Цей строк обчислюється з моменту попереднього (початкового) огляду. Регістр вправі скоротити цей строк і з огляду на технічний стан судна або з інших причин. За бажанням судновласника черговий огляд може проводитися раніше встановленого терміну.

В окремих випадках на прохання судновласника Регістр може відкласти черговий огляд судна на період не більше ніж 12 місяців, однак судновласник має обгрунтувати необхідність перенесення огляду. Черговий огляд відкладається за умови пред’явлення судна до позачергового огляду, обсяг якого не може бути меншим за обсяг щорічного огляду (включаючи огляд у доці). Позачерговий огляд може проводитися раніше настання терміну чергового огляду, але не більш ніж за шість місяців.

При позачерговому огляді Регістр вправі не вимагати докування судна. Це можливо в тих випадках, коли період між попередніми докуваннями й встановленим терміном огляду не перевищуватиме 18 місяців – для суден, що підлягають докуванню щорічно, й 33 місяці – для суден, що підлягають докуванню при кожному другому щорічному огляді. При цьому може проводитися оголення підводної частини судна шляхом діферентівки або здійснюватися огляд її водолазом.

При черговому огляді можуть не проводитися ті види оглядів об’єктів (в обгрунтованих випадках і огляд у доці), які були проведені в необхідному обсязі не раніше ніж за шість місяців до встановленого терміну чергового огляду. Однак при огляді в доці суден, що підлягають докуванню щорічно, період між достроковим оглядом у доці й наступним докуванням (включаючи тривалість чергового огляду) не має перевищувати 21 місяць.

За бажанням судновласника при черговому огляді можуть бути зараховані огляди об’єктів, які проводилися більш ніж за 6 місяців до встановленого терміну чергового огляду. Таке зарахування є можливим за умови, що період до наступного чергового огляду буде зменшений на строк, який перевищує 6 місяців.

На прохання судновласника Регістр може відкласти окремі види огляду об’єктів не більш ніж на 12 місяців від дати чергового огляду (за умови огляду об’єктів в обсязі, не меншому за передбачений щорічним оглядом).

Після закінчення відстрочки судно підлягає позачерговому огляду. Після відстрочки чергового огляду судна відстрочка огляду об’єктів не допускається.

ЩОРІЧНИЙ ОГЛЯД

При щорічному огляді судно, його корпус, суднові пристрої, устаткування й постачання, механічна й холодильна установки, електричне й радіоустаткування перевіряються щодо змін складу, конструкції, розташування й установки об’єктів нагляду та їх технічного стану.

Щорічний огляд судна полягає переважно в зовнішньому огляді об’єктів і перевірці їх у дії (обсяг останніх встановлюють відповідні розділи й глави Посібника щодо нагляду за судами в експлуатації).

Після будівництва, початкового або чергового огляду кожний другий щорічний огляд включає огляд у доці підводної частини корпусу, кермового пристрою, гребних валів рушіїв і донно–бортової арматури систем та навігаційного устаткування.

Судна пасажирські, судна, які виконують криголамні роботи, й судна, які систематично плавають у льодах, а також дерев’яні й композитні судна мають оглядатися в доці при кожному щорічному огляді.

Для суден окремих типів Регістр може встановлювати періоди для пред’явлення в доці, зокрема:

• для стоєчних суден з металевим корпусом (включаючи плавучі доки) періоди між оглядами в доці встановлюються за результатами огляду в доступних місцях, але в усіх випадках докування цих суден має проводитися не пізніше ніж через 12 років після будівництва, а згодом через кожні 8 років;
• для залізобетонних суден періоди між докуваннями встановлюються в кожному випадку окремо.

Судно може бути пред’явлене до щорічного огляду достроково, якщо період між цим оглядом і наступним запропонованим періодичним оглядом не перевищуватиме 18 місяців.

БЕЗУПИННИЙ ОГЛЯД

Судновласник вправі подати заявку про доповнення системи періодичних оглядів суден, що знаходяться в класі Регістра. Зокрема, вона може бути доповнена системою безупинного огляду, яка передбачає перенесення окремих видів оглядів об’єктів (які пропонуються при черговому огляді для поновлення класу судна) на період між черговими оглядами судна. Огляди переносяться за заздалегідь розробленим судновласником і погодженим з Регістром планом пред’явлень судна в установлені терміни.

Залежно від класу судна система безупинного огляду застосовується спільно або роздільно до:

• об’єктів корпусу судна (включаючи суднові пристрої й устаткування, конструктивний протипожежний захист);
• механічної установки (включаючи протипожежне устаткування і системи, електричне устаткування, устаткування автоматизації й установки інертного газу);
• холодильні установки (включаючи ізоляцію помешкань).

Застосування системи безупинного огляду не змінює обсяги й терміни проведення щорічних оглядів судна, порядок і терміни проведення чергового огляду, а також порядок пред’явлення судна до позачергового огляду.

Характер і обсяг оглядів об’єктів, що розподіляються на період між черговими оглядами, та порядок їх проведення мають відповідати вимогам, запропонованим при черговому огляді для поновлення класу судна, що відповідає його віку.

Деякі види оглядів об’єктів за системою безупинного огляду за узгодженням з Регістром вправі здійснювати старший механік судна. Вони можуть зараховуватися як безупинний огляд за умови підтвердження огляду інспектором Регістра.

ПОЗАЧЕРГОВИЙ ОГЛЯД

Позачергові огляди судна здійснюються в таких випадках:

1. при аварійних випадках із суднами або об’єктами нагляду;
2. при представленні судну відстрочки чергового огляду;
3. при пред’явленні об’єктів, огляди яких були відстрочені під час чергового огляду судна;
4. при достроковому пред’явленні об’єктів для заліку при черговому огляді судна;
5. при оглядах, для встановлення відповідності об’єктів вимогам международних договорів України щодо безпеки судноплавства та запобігання забрудненню довкілля з суден (наприклад – Міжнародною конвенцією з охорони людського життя на морі від 1 листопада 1974 р., Конвенцією про техніку безпеки та гігієну праці на портових роботах № 52 від 25 червня 1979 р., Міжнародною конвенцією про запобігання забруднення з суден 1973 р, а також Протоколом 1978 р. до неї.) Такі огляди є частиною виконання функцій держави прапора, проведення якіх Уряд доручає класификаційним товариствам. Такі огляди не мають сполучатися з черговими або щорічними оглядами;
6. після відновлення за заявкою судновласника раніше загубленого класу;
7. за заявкою судновласника або страховика;
8. з ініціативи класифікаційного товариства;
9. при істотних замінах, переустаткуваннях або ремонтах, що не збігаються з періодичним оглядом, при оглядах іноземних суден, відповідно до міжнародних конвенцій, при підтвердженні рекламаційних актів;
10. при переходах (перегонах) суден поза встановленим районом плавання;
11. при видачі буксирного сертифіката для перегону морем суден, списаних на металобрухт;
12. при огляді суден на предмет конверсії;
13. в інших необхідних випадках.

Позачерговий огляд може не проводитися при еквівалентній заміні стандартних деталей (тросів, протипожежного й протиаварійного постачання, піротехніки, індивідуальних рятувальних засобів), заміні шлюпок, плотів, а також при поточних ремонтах, що проводяться без нагляду Регістра.

Обсяг позачергового огляду й порядок його проведення залежать від призначення огляду й технічного стану об’єкта нагляду.

Після проведення позачергового огляду складається акт встановленої форми.

КОМЕРЦІЙНА ЕКСПЕРТИЗА

Перелік комерційних експертиз, оглядів або обстежень суден є широким і різноманітним. Як ми вже зазначали, призначити проведення такого обстеження вправі особа, зацікавлена в експлуатації судна (наприклад, судновласник). Найчастіше судновласники проводять експертизу судна при визначенні обсягів можливого ремонту, можливості перевезення певного вантажу на судні й умов такого перевезення.

Експерти в такому випадку мають відповісти приблизно на такі питання:

• Яким є обсяг необхідного ремонту судна?
• Якими є приблизний термін і вартість необхідного ремонту судна?
• Чи можливе перевезення … вантажу на зазначеному судні , й якщо можливе, то якими є умови такого перевезення?

Експертних висновків при цьому можуть потребувати наступні питання:

• Чи відповідає судно опису, відповідно до договору фрахтування?
• Чи відповідають параметри судна (його місткість, устаткування, експлуатаційна швидкість, витрата палива тощо) параметрам, передбаченим у договорі фрахтування?

Експерту при цьому можуть ставитися такі запитання:

• Чи відповідає судно класу, зазначеному в класифікаційних документах?
• Чи відповідає район плавання судна району, визначеному в суднових документах?
• Чи обмежено експлуатацію судна?
• Чи відповідає судно вимогам міжнародних конвенцій щодо захисту навколишнього середовища?

До комерційних експертиз належить також експертиза ушкоджень судна в результаті навали або сутички. Останнім часом досить поширеними є експертизи мінімального складу екіпажу судна, що також проводяться на комерційній основі.

Якщо банківська установа видає банківський кредит під заставу судна, вона часто обумовлює періодичне обстеження судна на предмет його відповідності заявленим позичальником даним і збереження ліквідності об’єкта застави.

Комерційна експертиза судна також проводиться для визначення вартості судна, незалежно від будь–яких цілей (наприклад, визначення вартості, купівлі–продажу, митного оформлення, реалізації з аукціону, оподатковування, визначення заставної або ліквідаційної вартості тощо).

Ідентифікація, про яку йдеться, має приватно–правовий характер і служить для виявлення загального за його частковими ідентифікаційними ознаками.

Стаття 21 КТМУ визначає, що "судно повинне мати свою назву… Будь–якому судну, що має устаткування зв’язку, привласнюється позивний сигнал, а також, у залежності від його технічної оснащеності, – ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв’язку і номер виборчого виклику суднової радіостанції”. Отже, основними ідентифікуючими ознаками є:

1. назва;
2. позивний;
3. номер виборчого виклику суднової радіостанції, та
4. ідентифікаційний номер станції супутникового зв’язку.

Якщо основні ідентифікуючі ознаки не можна встановити, а додаткові не дозволяють однозначно ідентифікувати судно (якщо, скажімо, ми маємо справу з затопленим судном), на перший план виходять конструктивні особливості, характерні ушкодження, які є допоміжними ідентифікуючими ознаками.

За загальними правилами ідентифікуючі ознакі відображені в суднових документах. У різних видах суднової документації містяться дані, які характеризують ті або інші аспекти судна (конструктивні особливості, фізичні параметри, тип і призначення, правовий статус, відповідність встановленим вимогам, технічний стан, а також дані про повсякденну експлуатацію судна).

Ці дані по-різному характеризують судно в різні періоди його експлуатації. Встановлений за судновою документацією вигляд судна може використовуватися при ідентифікації конкретного судна. Більш повний комплект суднової документації дозволяє експерту точніше відповісти на поставлені перед ним запитання.

Так, якщо в суднових документах зазначена довжина судна 24 м, тип – рибальське, то на підставі цих даних з великої кількості суден різних типів слід вибрати судна, які відповідають зазначеним даним. Для подальшої ідентифікації необхідні додаткові дані, які також можна отримати з суднової документації. Так, рік будівництва дозволить визначити вік судна, а наявність вантажних пристроїв – його призначення. Наявність діючих свідоцтв вказує на експлуатаційний стан судна, а простроченого свідоцтва (або відсутність свідоцтв), у свою чергу, – на те, що судно не експлуатується. Дані суднового журналу є джерелом відомостей про місцезнаходження судна в різні періоди. Цілком можливо, що експерт має відповісти на запитання, чи могло судно знаходитися в якійсь точці територіальних вод України. Саме тут на допомогу можуть прийти дані радіо-, машинного та суднових журналів.

Звичайно ж, не можна виключати й такі ідентифікаційні ознаки, як назва й порт приписки судна. Якщо ж реєстраційні документи з якоїсь причини втрачені, то за портом приписки можна визначити прапор судна, а за назвою й портом приписки – судновласника. Ідентифікація судна має велике практичне значення, адже досить часто ефективність судового провадження залежить саме від можливості визначення особи судновласника та його адреси.

Таким чином, експертиза щодо ідентифікації судна – це експертиза з установлення відповідності між образом судна, зафіксованим у суднових документах, та конкретним судном.

Експертиза з ідентифікації судна є специфічним видом обстеження судна. Елементи такого обстеження входять до інших видів обстеження, наприклад, до обстеження судна інспектором Контролю Держави Порта.

Виділяють такі випадки призначення експертизи з ідентифікації судна:

1. Ідентифікація суден у процесі оцінки.
2. При визначенні вартості необхідно чітко визначити об’єкт оцінки. Отже, обстеження такого характеру може проводитися для чіткого визначення об’єкта оцінки, тобто судна.
3. Ідентифікація суден при вчиненні судових дій.
4. У цьому випадку необхідно виявити майно, стосовно якого вчиняються процесуальні дії, його належність, перспективи цілості тощо.
5. Ідентифікація суден у навігації, зв’язку, судоводінні, аварійно–рятувальних роботах.
6. У навігації та зв’язку ідентифікація суден використовується для визначення обсягу вимог до них, визначення умов експлуатації суден тощо.
7. Ідентифікація залишків судна.

Останнім часом практика роботи органів влади, органів юстиції щодо торговельних суден вимагає розробки й вдосконалення методологічної бази. Неабияку роль при цьому відіграють доробки в сфері експертизи з ідентифікації суден.

Пред’явлення тих чи інших вимог до судна або застосування заходів впливу на судновласника мають грунтуватися на чіткій ідентифікації судна.

Таким чином, дослідження з ідентифікації судна є відособленим видом технічної експертизи, видом дослідження, який вимагає від спеціаліста встановлення тотожності між об’єктом і його виглядом, зафіксованим у суднових документах. Вирішення цього нелегкого завдання вимагає спеціальної підготовки, досвіду роботи в галузі експлуатації суден і високої кваліфікації.

Горчаков Сергій